,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


ЦІКАВЕ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. ЦІКАВЕ З ІСТОРІЇ КОЗАЦТВА. Ч6
  • 4 февраля 2011 |
  • 19:02 |
  • bayard |
  • Просмотров: 173915
  • |
  • Комментарии: 4
  • |
0
ЦІКАВЕ НАРОДОЗНАВСТВО

Лівий — протилежний правому. Український народ, пов'язував смисл "лівого" з ідеєю чогось недоброго, ворожого, зловісного: "Як дзвонить у правім усі, то має бути щось добре, а як у лівому, то — зле". Встати вранці лівою ногою наперед віщує нещасливий день, тому й приповідка: "Він сьогодні лихий, бо лівою ногою з ліжка встав". Вірили, що лівою рукою не годиться нікому нічого давати, бо то було б йому на шкоду; самий акт подавання лівою рукою свідчить про недоброзичливість. Не годиться також і їсти лівою рукою. А хто б лівою рукою перехрестився, то тим би до себе дідька прикликав. Те ж саме і в італійців, де "лівий" ("сіністро") означає не тільки поганий, шкідливий, але й навіть злочинний: "Фачча сіністра" ("ліве обличчя") значить — людина, що має злочинні нахили чи наміри. У французів "гош" ("лівий") означає фігурально незграбний.

***

Перше купання дитини мало в народній практиці не лише суто гігієнічно-профілактичне значення. Використовуючи певні предмети, передусім такі, що освячувалися у церкві (вода, зілля, мед), немовляті намагалися передати їхні лікувальні властивості. Магічна сила ніби зростала завдяки фор-мулам-побажанням, які супроводжували обряд. Так, у купіль хлопчику клали любисток, примовляючи, щоб любили; гілочку дуба, щоб був дужий; барвінок, щоб довго жив; чорнобривець, щоб був чорнобривий. У купіль дівчинці додавали ромашки, щоб рум'яна була; калину, яблука, щоб красна була. Підливали також святу йорданську воду.
Воду з купелі виливали там, "де люди не ходять", або під плодюче дерево.

***

Цілий ряд мудро помічених профілактичних заходів у народі здавна окреслювалися словом "гріх". Гріхом вважалося їсти яблука до Спаса (19 серпня за новим стилем), бо вони лишень дозрівали і могли викликати шлунково-кишкові захворювання. Заборонялося купатися до Купала (7 липня за новим стилем), оскільки вода ще недостатньо нагрілася.
Загальновідомий звичай накривати посуд з їжею і відро з водою, щоб туди не потрапив чорт; не можна їсти кільком однією ложкою, щоб не посваритися, мити посуд після заходу сонця.
Небезпідставні і такі повір'я, як заборона втиратися братам чи друзям одним рушником, бо неодмінно посваряться. Щоб не зустріти відьми, не рекомендувалося, не вмившись, виходити з хати. Не дозволялося кидати крізь вікно кістки, щоб вовки не поїли худобу. Вагітній жінці не радили виливати перед порогом помиї, бо дитина народиться недужою.
Подібні звичаї слід розглядати як певні санітарно-профілактичні норми, раціональні у своїй основі.

***

За давньою українською традицією обід вважався священним. Обідали завжди всією родиною в один і той же час. Першим за стіл сідав глава сім'ї — на покуті гад образами. Це місце було найпочеснішим: для дорогих гостей, весільних молодих, баби-повитухи. Під час обіду заборонялося сміятися, галасувати і навіть голосно розмовляти. На Київщині говорили: "Чи ж можна сміятися, коли їдять? Треба помити руки, тихо помолитися, мовчки сідати до столу і не лізти поперед батька. Перша ложка — хазяїна, а за ним уже всі домашні їдять". На Полтавщині побутувало повір'я: "Як хто за обідом вилається, в хаті хліб переведеться". Тому всі тихо і поважно обідали. А дітям не дозволяли й ногами качати під столом, бо нечистий причепиться. Не можна грюкати ложками чи ножем. Як щось упаде з рук, коли обідають, то якісь збитки трапляться. Їли із спільної миски, кожен своєю ложкою. Якщо сім'я велика, дітей садовили окремо. Певний демократизм виявлявся у звичаях обідати разом із робітниками, несподіваними гостями, яким видавали ложки і запрошували до трапези. Не допускали до спільного обіду лише людей, які заплямували себе "нечистою професією" (наприклад, шкуродерів). І в пекарських цехах таких людей не допускали до тіста (хліб вимагав бездоганної чистоти й моральності).

***

Мізинець, мізинний палець — найменший палець на руці. Йому український народ надавав особливого значення. Це палець, що, мовляв, знаходиться в безпосередньому зв'язку з душею. Тому, наприклад, упирі ссуть кров у дітей через мізинець. І у самого упиря, за народними повір'ями, душа знаходиться в мізинці лівої руки. Коли б йому утяти той палець, то душа зараз би з нього вийшла, і він помер би.
У давніх римлян заніміння, тобто змертвіння мізинця вважалося за зловіщий знак.
Договори з чортом, в яких йому продавалася душа, теж треба було підписувати кров'ю з мізинця.
Вірили, що через мізинець можна впливати не тільки на внутрішній біль людини — тугу тощо, а й на біль фізичний.

***

За народним повір'ям, дівчині заборонялося облизувати макогін під загрозою, що матиме лисого чоловіка.


З ІСТОРІЇ МЕДИЦИНИ

Найдавнішим випадком хірургічного лікування, що згадується в писемних джерелах, є, зокрема, "резанье желве" — вирізання пухлини, зроблене 1076 року Святославу Ярославичу.

***

Першою на території України лікарнею-притулком вважається та, що була відкрита в XI ст. у Печерськіи лаврі в Києві. Медичну допомогу тут надавали ченці — "лєчці".

***

Першу в Україні аптеку було відкрито у Львові у 1445 році.

***

Першу аптекарську городню ділянку, яку можна вважати найдавнішою науково-практичною установою з вирощування лікарських рослин, відкрили у Лубнах у 1721 році.

***

Першу карантинну службу в Україні — Васильківський карантин — було створено 1740 року в Києві з підвідділами в Переяславі, Черкасах, Кременчуці та інших містах з метою вжиття заходів проти епідемічних захворювань.

***

Перша в Україні велика лікарня була побудована в 1800 році у Кремінчуці.

***

Перше в Україні наукове медичне товариство — об'єднання лікарів з метою сприяння розвиткові медичної науки і практики — Київське товариство лікарів було засноване в 1840 році. З 1886 року вперше в світі при товаристві почали проводитися систематичні медичні читання, в яких брали участь діячі медичної науки. При товаристві працювало санітарне статистичне бюро.

***

Перша в країні станція швидкої допомоги була заснована в Києві 1881 року.

***

Першу в Україні самостійну клініку очних хвороб очолив 1892 року відомий клініцист і офтальмолог-хірург Л.Л. Гіршман у Харкові. За своє життя він прийняв майже мільйон хворих.

***

Єдиний в Україні і найбільший в Європі Інститут геронтології працює з 1958 року в Києві. Цей центр з вивченням проблем старіння і активного довголіття є базою Всесвітньої організації охорони здоров'я для проведення курсів з соціальних і медичних питань з геронтології.

***

Першим видатним лікарем стародавньої Русі вважається Агапіт, який, за свідченням "Києво-Печерського патерика", мав велику популярність серед усіх верств населення стародавнього Києва. Лікував він переважно травами, міг підібрати харчування для хворого. Агапіт лікував князя Володимира Мономаха.
Дата народження Агапіта невідома, помер 1095 року.

***

Першим з вітчизняних докторів медицини, ім'я якого нам відоме, був український вчений XV ст. Георгій (Юрій) Дрогобич. Ступінь доктора йому присвоїли у Болонському університеті в 1482 році, в якому він викладав астрономію та медицину, а в період 1481-1482 рр. обіймав посаду ректора цього університету.
Найнезвичайнішими дослідами треба, мабуть, вважати досліди лікарів-науковців на собі. Так, видатний патологоанатом і епідеміолог Г.М.Мінх дослідом на собі у 1874 році вперше довів перенесення поворотного тифу кровососними комахами. Харківський гігієніст В.В. Фавр у 1902 році заразив себе малярією з метою довести роль малярійного комара як переносника цієї хвороби.


Першим в Україні професійним лікарем вважається аптекар Олександр. У 1490 році львівський магістрат прийняв його на службу і позичив з міського фонду на створення аптеки 40 злотих.

***

Найбільші запаси лікувальних вод знаходиться на курорті Хмельник у Вінницькій області. Тут запаси радонових вод становлять 3120 куб. м на Добу. їх видобувають із свердловин глибиною 90-200 м і використовують для ванн.


У СВІТІ КІНО

З 1909 року український актор О.М. Олексієнко поставив у Харкові художні фільми за літературними творами "Як вони женихалися, або Три кохання в мішках" (за М.В.Гоголем), "Москаль-чарівник" (за І.П.Котляревським), "Як ковбаса і чарка, то минеться і сварка" (за М.П.Старицьким). В цих фільмах він виступав як декоратор.

***

Першим звуковим фільмом українського кінематографу була стрічка "Симфонія Донбасу", знята у 1930 році. Це був перший звуковий документальний фільм, знятий на Київській кінофабриці режисером Д. Вартовим.

***

Первістком українського кіно для дітей була стрічка "Марійка", яку в 1925 році зняв А. Лундін за сценарієм М. Романівської за її ж однойменною повістю на Одеській кіностудії.

***

Перші мультиплікаційні фільми в Україні з'явилися у 1927 році у центральній мультиплікаційній майстерні в Києві: художник В.Дев'ятін зробив мультиплікаційну одночастівку "Українізація" про вивчення української мови, а В. Леванжовський поставив "Казку про солом'яного бичка", поклавши в основу сценарія сюжет популярної казки.

***

Перший кольоровий український фільм — стрічка М. Екка "Сорочинський ярмарок" — екранізація М.В. Гоголя, створений у 1939 році.

***

Перший український широкоформатний фільм під назвою "Закон Антарктиди" було знято у 1936 році на Київській кіностудії ім. О.П. Довженка.

***

Спеціально створена соціологічна група провела у 1988 році опитування серед спеціалістів-мистецтвознавців. Було названо близько 50 фільмів, з них найкращі 10 такі: 1."Земля" (О.Довженко); 2. "Тіні забутих предків" (С.Параджанов); 3. "Камінний хрест" (Л.Осика); 4. "Звенигора" (О.Довженко), 5. "Білий птах з чорною ознакою" (Ю. Іллєнко); 6. "Богдан Хмельницький" (І.Савченко); 7. "Арсенал" (О.Довженко); 8. "Коліївщина" (І. Кавалерідзе); 9. "Комісари" (М.Мащенко); 10. "Криниця для спраглих" (Ю. Іллєнко).

***

Найбільшу кількість нагород серед українських фільмів отримала кінострічка "Тіні забутих предків" С.Параджанова. Вона здобула на республіканських та міжнародних оглядах, конкурсах і фестивалях близько 150 призів, медалей та інших нагород.

***

Найстаріше в Україні підприємство по виробництву художніх фільмів — Одеська кіностудія, заснована 1919 році на базі націоналізованого приватного підприємства.

***

Найбільшим підприємством по виробництву художніх фільмів в Україні є Київська кіностудія імені О.П. Довженка, збудована у 1928 році як Київська кінофабрика ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління). З 1930 року мала назву "Українофільм", з 1939 — Київська кіностудія, якій у 1957 році присвоєно ім'я О.П.Довженка. Головний павільйон площею понад 3000 кв. м довгий час був найбільшим в Європі.

***

Найбільший кінотеатр в Україні — "Київ", збудований в Києві у 1952 році. В ньому просторі фойє і три зали для глядачів. Два з них — "Червоний" та "Блакитний" — на 525 місць кожний, малий зал — на 250 місць. Для будівництва кінотеатру вперше в Україні засновано спеціальну акустичну штукатурку.

***

Найбільший кінозал в Україні розташовано у столичному кінотеатрі "Київська Русь", збудованому 1982 року. Зал розрахований на 1800 місць і пристосований для показу широкоформатних, широкоекранних фільмів й стрічок звичайного формату.
Нещодавно, коли світ відзначав століття кінематографу, по всіх усюдах знову згадувалися імена братів Люм'єр — Луї та Оггоста, яким приписується винахід "живої фотографії", та день 28 грудня 1895 р., коли в "Гранкафе" на бульварі Капуцинів у Парижі вони продемонстрували свій перший фільм — вихід робітників з фабрики. Але в дійсності кінематограф майже на два роки старший, бо ще 9 січня 1894 року перший в світі кіносеанс продемонстрував учасникам IX з'їзду природодослідників Російської Імперії у Москві механік Новоросійського (тепер Одеського) університету Йосип Андрійович Тимченко. Перший фільм показав кавалеристів та метальників списів у русі. Кінетоскоп Тимченка був взятий як експонат до Політехнічного музею Росії. Хто ж такий Йосип Тимченко? Син кріпака з Харківщини, механік університетських майстерень, а згодом судноремонтних заводів, він уславився як талановитий винахідник. Ще б пак! Адже саме йому належить авторство першого в Україні (та й тодішній Росії) електричного годинника, унікальних манометрів, автоматичної телефонної станції. За свої винаходи Й.Тимченко був удостоєний чотирьох золотих і трьох срібних медалей. Але, безумовно, кінетоскоп Тимченка — одна з вершин його досягнень.
Чому ж першість у світі винаходу кінематографа українським механіком широко не відома? Може, тому, що після демонс трації першого в світі фільму Й.Тимченком в 1894 році цар Микола II заявив: "Все це нісенітниці, жодного
значення таким дрібницям надавати не варто..." Помилявся російський цар, але про талановитого українця забули і згадали аж сьогодні, коли Україна стала незалежною.


ФАКТИ НАШОЇ КУЛЬТУРИ

Музичний геній світу Людвиг Бетховен створив 32 сонети для фортепіано, одна з яких написана на українську тему і була присвячена графові Андрію Розумовському, синові генерала Кирила Розумовського, в палаці якого у Відні він часто концертував. Також у "Фіналі" сонети "Пасіоната" та в славнозвісних квартетах Бетховена зустрічаються українські теми, з якими композитор познайомився у виступах придворного хору графа Андрія Розумовського. Присвятив Бетховен йому і свою чудову п'яту симфонію, так звану "Пастораль".

***

Один з найвизначніших письменників Франції, історик, філософ, поет Вольтер написав книжку "Історія Карла XII", яку до кінця XIX ст. було перевидано понад 100 разів. Дві сторінки в ній присвячено Україні та її гетьманові Івану Мазепі. У своєму творі Вольтер писав про Україну: "Україна завжди прагнула свободи, але, оточена Москвою, Туреччиною і Польщею, все була примушена шукати собі протектора в одній з цих держав". Мазепу він описував так: "Це була відважна людина, далекозора, невтомна в праці, хоч і поважного віку".

***

Автор першого українського наукового українсько-російського словника — поет і письменник Борис Грінченко.

***

Боротьбі Івана Мазепи за незалежність України від Росії присвятили свої твори французький письменник Віктор Гюго та англійський Байрон. Французький композитор Еміль Неріні написав оперу "Мазепа", яку 11 лютого 1925 року було поставлено у Великому театрі в Бордо. А 1872 року було написано оперу "Мазепа" французьким композитором Пурні.

***

Ймовірний перший автор музики до «Наталки-Полтавки» — Єдлічка Адльйоз (1819-1894) — український композитор чеського походження.

***

Автор першої граматики української мови (видана російською мовою) — Олександр Павловський ("Граматика малоросійського наречія").

***

Перша в Україні фабрика виникла в Янові біля Львова у 1522 році.

***

Думки вчених щодо виникнення слова "Русь" розходяться. Деякі з них вважають, що воно походить від слова "ruotsі" — фінської назви шведів, яка походить з давньош-ведського слова "rodr" (грести). Оскільки фінни підтримували зв'язки як із шведами, так і зі слов'янами, припускають, що свою назву для перших вони застосували і для останніх. Інші вчені слово "Русь" пов'язують з назвами річок Рось й Русна в центральній Україна. Представники третьої гіпотези припускають можливість існування зв'язку між цим словом і назвою кочового племені роксоланів, яка походить від ірландського слова "rhos", що значить "світло". Що стосується самого слова "Русь", то, як виявляється, ним спочатку називали варягів, потім землі полян у центральній Україні, а згодом ту політичну єдність, що стала називатися Київською Руссю.

***

Батьком української історії вважають Нестора. Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятирічним юнаком і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком нашої історії. Усі історики сходяться на тому, що був він надзвичайно освіченою людиною, добре знав давньоруські й іноземні літописи. Нестора часто називають літописцем. Це так, він справді вів літопис. Але правильніше його називати письменником та істориком. І не просто першим професійним істориком Русі, а батьком усієї української історії. Він дотримувався літописних форм і хронологічної послідовності викладу подій, але прагнення висловитися ширше й докладніше диктувало йому численні вставні оповіді (згадаймо, наприклад, історію життя і смерті віщого Олега або розправу княгині Ольги з жителями міста Іскоростеня).

***

Нещодавно в ближніх печерах Київської лаври знайдено прах майже 900 років тому похованого тут Нестора. Після вивчення черепа історика скульптори виліпили його ймовірний портрет: високе чоло, аскетичне обличчя ченця, задумливий погляд.
Іларіон — перший архієрей Русі не з грецьких, що їх призначав константинопольський патріарх, а з руських духовних осіб.

***

У тексті "Слова о полку Ігоревім" немало загадкових місць, які важко зрозуміти нашим сучасникам. Але, мабуть, найбільша загадка — сам автор твору. Його імені історія не зберегла. Десятки різних захоплюючих гіпотез висловлюють учені, щоб відповісти на це запитання. Одні пропонують шукати, автора серед князів, інші — поміж дружинників походу на половців, треті — в монастирських келіях, де при тьмяному світлі свічки творилися літописи.

***

Нещодавно український вчений Л.Махновець видав монографію під назвою "Про автора "Слова о полку Ігоревім". Ретельно проаналізувавши життєві біографії, суспільне становище і ступінь близькості до князя Ігоря кількох тисяч його сучасників, автор назвав ім'я людини, що, за його переконанням, є автором поеми. Це — Володимир Ярославич, син галицького князя Осмомисла, батько Ігоревої дружини — Ярославни. Л.Махновець характеризує його як людину, що володіла енциклопедичними знаннями, інтелігента свого століття.

***

Інокентія Гізеля (бл. 1600-1683), професора і ректора Києво-Могилянської академії (1646 р.), його сучасники називали українським Арістотелем. Про універсальність обдарованості Гізеля та глибину його філософського мислення особливо переконливо свідчить висловлена ним ще в 40-х роках XVII ст. думка про незнищенність матерії. Отже, він більше, як на століття випередив Лавуазьє і Ломоносова у вирішенні одного з найважливіших питань філософії.

***

Дійсним винахідником "рентгенівських променів" є не німецький вчений Рентген, а видатний український вчений Іван Пулюй (1845-1918). Цікаво, що він відразу зрозумів їхню важливість для лікарської діагностики. Його знімки в рентгенівських променях 80-х років минулого століття значно докладніші й багатші, ніж знімки К.Рентгена, зроблені в 90-х роках. Чому ж тоді весь світ знає Рентгена і не знає Пулюя? Справа в тому, що наш вчений не робив рекламу своєму винаходу, а Рентген — навпаки.

***

Наш сучасник, відомий вчений-енциклопедист, учень великого Резерфорда Петро Капіца (1894-1985), не приховував свого українського походження. З цього приводу одного разу стався цікавий випадок. В Москві було прийнято запрошувати на дипломатичні прийоми видатних вчених, артистів, письменників. П. Капіца на один з таких прийомів з'явився, як годиться, в костюмі, але в українській вишиванці. Цим обурився М.С.Хрущов, який, помітивши вишиванку, мало не відправив відомого академіка додому. Але той не знітився, покликав А. Громику, міністра зовнішніх справ СССР. Міністр як експерт у міжнародних справах засвідчив, що національний одяг міжнародного етикету не порушує, принагідно вказавши на дружину індійського посла, одягнуту в сарі.

***

Будучи визначним фізиком-теоретиком, лауреатом Нобелівської премії, Капіца добре знав філософські праці українських вчених, зокрема Г.Сковороди. Дізнавшись від П. Капіци про геніальний вислів Сковороди щодо правди, яка всюди є простою, а складною буває тільки брехня, Ернст Резерфорд тримав ці слова завжди перед очима, під склом на письмовому столі.

***

Найдавнішими українськими родами вважаються роди князів, бояр та старшини — роди Острозьких, Галицьких, Тарновських, Дорошенків, Ркліцьких, Стефановичів-Донцових, Апостолів, Христоіановичів, Довглевських, Круп'янських, Остряшкових, Заславських, Корибутовичів, Збаразьких, Четвертинських, Ружинських, Островських, Друцьких, Головнів-Острожецьких, Лизогубів, Кульчитських, Бережницьких, Березовських, Білинських, Добрянських, Яровських, Комарницьких, Кропивницьких, Крушельниць-ких, Чарнецьких, Чайковських, Дідушинських і т.д. — до 1000 родів. Але чи не найдавнішим є рід Драго-Сасів. Або, точніше кажучи, це один з першородів, бо рід гербу "Сас" сам об'єднує біля 150 більш пізніших родів. Зрозуміло, що родовід вела тільки українська шляхта, а раніше — княжа та боярська верхівка, тобто українська еліта тих часів.

***

Перший український супутник "Січ" працює в космосі з 1995 року в інтересах народного господарства й Міністерства оборони України.

***

Українські фахівці з космічної техніки та космонавігації беруть участь в 25 міжнародних наукових проектах разом з колегами з Австрії, Італії, Угорщини, Польщі, Росії, Китаю, США, Франції.

***

Глобальна система міжнародного космічного зв'язку "Глобар-Стар-проект" матиме 36 супутників зв'язку на українських ракетоносіях "Зенит".
My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх