,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Перемога в обороні Замостя - честь української зброї і гордість українського вояка
  • 30 января 2011 |
  • 13:01 |
  • bayard |
  • Просмотров: 157652
  • |
  • Комментарии: 9
  • |
0
У серпня 2009 року виповнилася 89-річниця незабутньої в історії новітньої боротьби Заходу проти Сходу знаменитої оборони Замостя.

У 1920 році на західноєвропейській воєнній арені відігралася показна і яскрава сцена величного змагання новітнього українського лицарства з навалою сучасних східних орд. На ґрунтах старої історичної твердині, де ще не затерлися сліди колишніх козацьких валів гетьмана Богдана, український вояк нової доби знову незвичайною відвагою виявив свої високоякісні воєнні чесноти і знову переможною зброєю утвердив там своє ім'я. Дивізія нових січовиків лютим боєм в облозі Замостя вкрила славою величної перемоги не тільки свою власну частину, але і все рідне військо, і всю українську зброю, а водночас високо піднесла і гідність своєї Батьківщини.

Кінець 1919 – початок 1920 року. У цей час російські більшовики та їхні європейські сателіти з Третього Інтернаціоналу поставили собі на меті просто-таки грандіозні геополітичні цілі. Йшлося про те, щоб "через труп білої Польщі” пронести на багнетах революцію в Німеччину, а затим – і далі, щоб урешті-решт "напоїти червоних коней із Сени та Марни”. Іншими словами, йшлося про більшовизацію всієї Європи, що в ситуації загального хаосу після закінчення Першої світової війни виглядало цілком реальним.

Українська армія завершувала свій Зимовий похід. Галичани на чолі з Євгеном Коновальцем і Марком Безручком разом з Олександром Удовиченком весною 1920 року зорганізували з інтернованих українських вояків для Української армії дві нові дивізії: 6-у Стрілецьку (командир дивізії Марко Данилович Безручко) і 3-ю Залізну (командир дивізії Удовиченко Олександр Іванович). Дивізія О.Удовиченка спочатку мала назву: 2-а Стрілецька, але, об’єднавшись у травні з кінним полком Г.Чижевського, фактично відновила 3-ю Залізну дивізію, яка вже існувала до цього часу у складі Армії УНР і яка брала участь у Зимовому поході.

10 березня 1920 р. у Варшаві було підписано українсько-польську угоду про спільну боротьбу проти більшовиків, а 21 та 24 квітня відбулося офіційне підписання політичного договору та таємної військової конвенції між урядами УНР і Польщі. Дивізія О.Удовиченка з 25 квітня була підпорядкована командуванню 6-ї Польської армії. Спільно з поляками вона вела наступ на південь, намагаючись досягти магістралі Вінниця – Одеса. 3-я Залізна дивізія діяла разом з 2-ою польською дивізією, командир якої відзначав хоробрість, ініціативність і геройську поведінку українських старшин і козаків.

6-а Стрілецька дивізія М.Безручка була підпорядкована командуванню 3-ї Польської армії. Завдяки Марку Безручку ця дивізія була однією з найкращих у польській армії. Так, уже 7 травня підрозділи дивізії розбили більшовиків та першими ввійшли до столиці України – міста Києва.

Але вже через місяць становище ускладнилося: Перша кінна армія С.Будьонного прорвала польський фронт і вийшла в тил 3-й Польській армії. Почався відступ. Саме з цього часу, з червня 1920 року кіннота Будьонного була головним супротивником козакам дивізії Марка Безручка.

«Хоронити Захід від смертельної небезпеки і захищати його неоцінені скарби від жаху і руїни большевизму – як раніш у попередні історичні доби доводилось захищати їх від руїни татарської – випало на долю найближчим сусідам Московії – Україні і Польщі, що падали першими жертвами її політичної ненажерливості», – не без підстав зазначав у своїх споминах Михайло Садовський, генерал-хорунжий Армії УНР. Впродовж червня – серпня стрілецькі підрозділи та будьонівці звели між собою не один бій, але не переміг жоден із них, бо супротивники були варті один одного.

Полковник Безручко з боями відступав на захід, зберігаючи свою дивізію у цілком боєздатному стані. Українські вояки билися героїчно. Ось що писав польський дипломат Каєтан Моравський у липні 1920 року: "...На півдні Ридз Смігли опанував ситуацію і утримує лінію Збруча. Велика в цьому заслуга українських формувань, які навіть підчас відвороту не втратили холодної крові і, перевищуючи значно наші війська дисципліною, воюють, як герої. У найкритичнішій ситуації український офіцерський легіон стримав наступ червоних гвардій на територію Галичини, оплачуючи свій героїчний подвиг втратою 350 офіцерів вбитих або поранених”.

У цей час на півночі Польщі тривала Варшавська операція, в результаті якої радянські війська відкинули польські сили аж до Варшави. Для поляків ситуація була катастрофічною, але вони ще могли триматися та мали де знайти сили для контрнаступу. Однак головна загроза була в іншому: з-під Львова, де польські частини були розбиті, на північ, у тил полякам, прямувала 1-а Кінна армія Будьонного. Стримати її не могла жодна з польських дивізій. Єдиною боєздатною дивізією на всьому Південному польському фронті залишалася 6-а Стрілецька дивізія М.Безручка.

Дивізія Безручка частиною своїх сил відійшла до Замостя – міста на польсько-українському прикордонні. Що було далі, описує колега Безручка, генерал-хорунжий Олександр Удовиченко: "Кінній армії Буденного було дано завдання вийти за праве крило фронту польських військ та в їхньому запіллі рушити через Люблін в загальному напрямі на Варшаву.

Але Буденний, захоплений своїми успіхами, перед тим як рушити на Варшаву, рішив з нальоту захопити Львів, однак зустрінув тут серйозний відпір і, зазнавши великих втрат, рушив у напрямі на Замостя, до якого і підійшов 29 серпня. В Замостю у старій, фортеці в той час опинилися частини 6-ої Української Січової дивізії в команді генштабу полковника Безручка, яких направляли з фронту ІІІ-ої Польської армії на з''єднання з Українською Армією на Дністрі. Крім вищезгаданої 6-ої дивізії в склад залоги Замостя ще увійшов 31-ий Польський полк та 2-а етапових куріні. Всього — 3200 багнетів, 200 шабель, 12 гармат, та 3 бронепотяги. Комендантом залоги був полковник Безручко.

29 серпня Буденний зсаджує своїх кіннотників з коней та після гарматної підготовки веде їх на штурм фортеці, яка являла собою мале містечко, обведене старим муром. Атаки будьонівців із сходу було відбито, з великими втратами для них. Ранком 30 серпня Буденний оточив Замостя та повів наступ зо всіх боків. Залога Замостя уперто боронилася, але з заходу будьонівцям пощастило дійти до дротяних перешкод і знищити їх та майже увірватися в Замостя.

Однак остання резерва — українська сотня – контратакою відкинула ворога за дроти. Біля 70 ворожих гармат розвинули пекельний вогонь, на який обережно (зберігаючи набої), але влучно, одповідали 12 українських гармат. І ця атака для армії Буденного скінчилася неуспішно. Несподівано 31 серпня Буденний припинив штурм Замостя та спішно розпочав відступати на схід, бо в його запіллі з''явилися польські дивізії, що їх було перекинено з північного фронту.

Штурм Замостя, під яким Буденний поніс великі втрати, остаточно зламав йому зуби й ослабив його. Він не в силах був продовжувати свій рейд до Варшави. З боями він мусів відвести свою армію в район Володимира-Волинського, де вона вже втратила свою вартість, як молота, що увесь час пробивав фронт Польської Армії.

Відпір, який зустрінув Буденний під Замостям, остаточно розбив широко побудовані стратегічні плани Червоної Армії, а саме: кінними арміями з півночі і з півдня оточити Польську Армію. У розбиттю цих планів активну участь взяла 6-та Українська дивізія з полковником Безручком на чолі. Чини цієї дивізії прикрашують одну з найкращих сторінок історії Української Армії”.

Фактично Безручко врятував від страшної поразки всю Польщу, бо не пропустив на Варшаву 1-шу Кінну армію.

Польська Армія під прикриттям Замостя встигла спокійно закінчити своє розгортання та перегрупування і провела успішний контрнаступ проти армії Тухачевського, розгромивши її.

На сміливість, витривалість і хоробрість українського вояка тоді з повною довірою покладалося не тільки польське командування, але й велика група французьких старшин генерального штабу та дипломатів інших держав, що перебували при польській державній владі і найвищій військовій команді та допомагали Польщі у веденні Варшавської операції.

Таким чином, битва під Замостям мала європейське значення, а великий успіх цієї оборонної операції засвідчив високу бойову майстерність і стійкість Української армії та продемонстрував лицарську гідність українських військових. 6-й Стрілецькій дивізії випала честь продемонструвати у битві з ворогом найвищі моральні національні риси українського народу, відстояти честь української зброї, високу вартість і гордість українського вояка.

Битва під Замостям стала дуже тяжким іспитом для Української армії, який вона з честю витримала. Ця перемога є надзвичайно важливим епізодом визвольної боротьби українського народу поруч з такими незабутніми та блискучими операціями Армії УНР, як Крути, похід на Київ, Чортківська офензива, Вапнярка, Зимовий Похід, Листопадовий Похід і Базар. Це перемога займає важливе місце у вічному золотому фонді історії новітнього українського війська як найцінніша пам'ятка його безсмертної слави.
My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх