,


Наш опрос
Как изменилась Ваша зарплата в гривнах за последние полгода?
Существенно выросла
Выросла, но не существенно
Не изменилась
Уменьшилась, но не существенно
Существенно уменьшилось
Меня сократили и теперь я ничего не получаю


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Білогородка. Бій за ДОТ №401
  • 21 ноября 2010 |
  • 12:11 |
  • bayard |
  • Просмотров: 128768
  • |
  • Комментарии: 3
  • |
0
Київський укріпрайон (скорочено КиУР) будувався протягом 1929-1935 років. Першим комендантом КиУР був П.Є.Княгицький. КиУР охоплював Київ напівколом, спираючись флангами на р. Дніпро. Його перша смуга проходила на півночі і заході від сіл Бірки і Демидів уздовж правого берега р. Ірпінь (природного протитанкового рубежу) до села Білогородка, потім повертала на південний схід до сіл Тарасівка, Юрівка, Кременище, Мриги. На півдні частина дотів була вписана в залишки стародавнього "Змієвого валу".

КиУР ділився на 14 батальйонних районів з різною кількістю оборонних споруд. Загальна протяжність переднього краю Київського укріпрайону склала 85 кілометрів, глибина оборонної смуги - до 5 км. Всього було побудовано 217 довготривалих вогневих (огневых) точок (дотів). Вогневі точки об'єднувалися в опорні пункти по 6-15 дотів.

Головним чином, будувалися кулеметні доти на 1-4 амбразури. Для підсилення оборони, через 4-5 кулеметних доти, зводилися довготривалі артилерійські споруди - напівкапоніри на дві гармати, які будувалися для фланкування великих заплавних ділянок річок, або стаціонарні артилерійські позиції типу ТАУТ. Крім того, були побудовані командні пункти (на деяких встановлювалися 1-2 бронеколпаки з товщиною броні до 200мм), майданчики для встановлення кулеметів, укриття для людей і боєприпасів.

Найкрупнішою і найбільш складною в інженерному плані спорудою КиУР був підземний командний пункт (далі - КП) завглибшки 65 метрів, побудований у Святошино. Цікаво, що за деякими відомостями дослідників, німці за два з гаком роки окупації Києва КП так і не знайшли.

Доти будувалися із залізобетону. Товщина стін дотів сягала 150 см. Цікаво, що в роки будівництва КиУР вантажних машин було мало, і десятки тонн будівельного матеріалу (піску, щебеня, дерева і т.д.) підвозились до майбутніх дотів гужовим транспортом. Спочатку весь цей матеріал концентрувався на станції Жуляни, при якій розміщувався штаб по будівництву КиУР.

Довготривалі вогневі точки мали багатогранну або округлу форму. Конструкція дотів припускала наявність залежно від типу: казематів для озброєння, приміщень для гарнізону, складських приміщень, допоміжного устаткування (фільтровентиляційних установок, дизель-генераторів). Між дотами іноді прокладалися підземні галереї. Більшість дотів мали автономну систему водопостачання (артезіанські свердловини). Амбразури дотів закривалися броньованими заслінками.

Входи в доти, зазвичай, влаштовувалися в тильній стіні у вигляді П-подібного залізобетонного коридору ("сквозняку") з невеликою амбразурою для ручного кулемета і перегородкою, що захищала гарнізон від ударної хвилі. Були також запасні виходи (отвори, лази). Входи закривалися залізними гратами, у внутрішніх приміщеннях встановлювалися масивні, оббиті залізом двері.

Доти ретельно маскувалися під місцевість, житлові і господарські споруди, на деяких встановлювалися маскувальні сітки.

Озброювалися кулеметні доти переважно станковими кулеметами "Максим" (зразка 1910 року) на спеціальних поворотних рамах і ручними кулеметами "ДП" (зразка 1927 року). Артилерійські доти і польові артилерійські позиції були озброєні 76-міліметровими гарматами на капонірному лафеті (зразка 1902 року).

Гарнізони дотів (залежно від типу) складали 5-16 чоловік під командуванням лейтенантів.

Найбільше розповсюдження в КиУР мали одноповерхові 3-х амбразурні доти типу "М2", пристосовані для ведення фронтального вогню, які через невеликі розміри не мали житлового приміщення для гарнізону (гарнізон знаходився в доті тільки під час бою) і великого запасу боєприпасів. Також широке розповсюдження мали одноповерхові і двоповерхові доти типу "Б" (на нижньому поверсі розміщувалися приміщення для гарнізону, склади і допоміжне устаткування) з декількома бойовими казематами. Для ведення фланкуючого (бічного) вогню по супротивнику, що прорвався, будувалися 1-2 кулеметні доти, за своєю конструкцією - капоніри і напівкапоніри.

За індивідуальними проектами було побудовано 4 доти типу "Міна", які становили групу казематів, сполучених між собою підземними галереями (наприклад, дот №205 "лейтенанта Вєтрова" мав 5 кулеметних казематів, які були вписані в пагорб і з'єднувалися між собою складною системою підземних ходів).

Доти в бою

Півмісяця, відрізані від наших військ, бійці вели тут поєдинок з ворогом", - розповідав колишній учасник оборони Києва К.І.Односум. "Мій окоп знаходився недалеко від доту. Я бачив, як наші кулеметники, що займали дот, відбивали атаки гітлерівців. Фашисти кидали проти них все нові сили. Але кулеметний вогонь моїх сусідів був нещадним. Тоді гітлерівці вдалися до вогнеметів. Здавалося, горіла сама земля". Так бився героїчний гарнізон доту № 211 (за іншими нумераціями 210 або 100), який, кажуть, чинив опір німцям чи не до середини грудня 1941 року і був живцем замурований в своїй бетонній "фортеці"

Після приєднання в 1939 році західноукраїнських областей до території СРСР і, як наслідок, перенесення межі на захід, КиУР був законсервований. Озброєння дотів було передане укріпрайонам, що будувалися на новому кордоні, або було демонтоване і зберігалося на складах.

Враховуючи важку обстановку, що склалася в перші дні війни, 24 червня 1941 року командувач Південно-Західним фронтом генерал-полковник М.П.Кирпонос дав директиву про формування частин КиУР, відновлення устаткування і озброєння дотів, будівництво оборонних рубежів. На будівництві оборонних споруд одночасно працювали десятки тисяч мешканців Києва. Німецька авіація, що мала у той час повну перевагу в повітрі, безкарно здійснювала нальоти на беззахисних людей, зайнятих зведенням оборонних укріплень.
ДОТ №402 у селі Білогородка. Тут знімали фільм "Штольня"
ДОТ №402 у селі Білогородка. В його підземних галереях знімали фільм "Штольня". Фото Романа Маленкова

Зусиллями цивільного населення і військових вдалося до 10 липня 1941 року привести в бойову готовність першу смугу УР. Об'єм робіт, виконаних практично за два тижні, був вражаючим. Впродовж 30 км. по фронту було вирито протитанкові рови, створено близько 15 км. інших протитанкових перешкод, для зміцнення оборони було збудовано близько 750 дзотів (дерево-земляних вогневих точок), розчищені сектори обстрілу перед дотами, встановлені дротяні загороди, заміновані підступи до р. Ірпінь. Для зміцнення першої смуги оборони в гирлі р. Ірпінь була споруджена гребля, внаслідок чого рівень води в річці піднявся майже на 2 метри. Була затоплена вся заплава; ширина річки сягала 700-1100 м, а глибина по руслу - майже 4 м. Іншими словами, місцевість навколо річки стала непрохідною для німецьких танків.

За короткий проміжок часу в основному вдалося встановити необхідне озброєння і устаткування дотів. Близько 20 дотів через брак кулеметів взагалі не було озброєно.

На початку липня командний склад КиУР був замінений досвідченими бойовими командирами, що прибули з Рава-Руського укріпленого району. Колишнього його коменданта - полковника Ф.С.Сисоєва - призначили комендантом Київського укріпрайону.

Перші бої для дотів почались 11 липня 1941 року на західних підступах до міста. З німецькими танками, що наступали по Житомирському шосе, билися доти Центрального опорного пункту (№№ 408, 409, 410, 411, 412). Необхідно відзначити, що в той важкий час на позиціях КиУР знаходилися нечисленні штатні підрозділи укріпрайону (3 кулеметних батальйони) разом з кількома артилерійськими та протитанковими дивізіонами, курсантським артполком, полком НКВС, танковим полком без танків і кількома стрілецькими батальйонами. У другій і третій лінії оборони були розміщені слабко озброєні загони народного ополчення.

На другий день боїв німці перенесли основний удар в район села Білогородка. Танки не змогли подолати затоплену заплаву р. Ірпінь, а мотопіхота була зустрінута вогнем частин КиУР за підтримки Білгородського опорного пункту (№№ 379, 382, 384, 402, 403).

Командування Південно-Західного фронту, розуміючи хиткість становища КиУР і маючи наказ не залишати місто Київ, постійно підсилює поповненнями укріпрайон. 13 липня німці перекидають свої основні сили в район села Романівка. Німців зустрічають вогнем доти №№ 427, 428, 429, 430. Фашисти, зустрівши добре організовану оборону, розуміють, що першою хвилею атаки Київ їм не захопити.

31 липня - 1 серпня 1941 фашисти силами 7 піхотних і однієї танкової дивізії починають наступ на південній ділянці оборони від села Тарасівка до хутора Мриги. У бій вступають практично всі довготривалі вогневі точки 28 окремого кулеметного батальйону. Доля дотів була різною і в більшості випадків так і залишиться невідомою. Доти № 205 (Вєтрова), № 131 (Якуніна) і багато інших опинилися в повному оточенні. Доти №№ 121, 127, 179 німці підірвали разом з гарнізонами. Особовий склад дотів №№ 101, 104, 183 загинув в боях.

Єдина суцільносталева вогнева точка (№ 131), в якій билися 11 бійців під командуванням лейтенанта Якуніна, відбивалася практично до останнього патрона. За спогадами очевидців, гарнізон доту був знищений, швидше за все, трофейними радянськими вогнеметними танками. Дот № 102, що знаходився східніше села Мриги, віддав перевагу героїчній смерті над німецьким полоном і був підірваний зсередини. Гарнізонам кількох дотів вдалося вирватися з оточення, а дот № 205 лейтенанта Вєтрова після десятиденних боїв в оточенні був деблокований і бився до кінця оборони Києва.

5-6 серпня 1941 року німці прорвали першу лінію оборони, і 8 серпня були вже в районі Жулян, Голосіївських висот і Лисої гори. Кадрові частини і ополченці, які постійно поповнювалися, і, на той час, досягли чисельності приблизно 86 тис., могутнім контрнаступом відкинули німців від Києва.

Цікаво, що при штурмі КиУР фашисти використовували трофейну артилерію і техніку, у великій кількості захоплену при відступі Червоної Армії від західних кордонів. Радянські далекобійні гармати крупних калібрів (від 122 до 203 мм) і важкі танки КВ у той час не мали аналогів в німецькій армії. Дальність трофейних гармат (15-20 км.) дозволяла фашистам обстрілювати безпосередньо місто. Важкі танки КВ-2 з 152 мм гаубицею розроблялися радянськими конструкторами саме для придушення довготривалих вогневих точок, деякі з них навіть застосовувалися під час Фінської війни.

Оговтавшись від невдачі у південному секторі, німці 24 серпня досягли північних рубежів КиУР, таким чином, створивши суцільний фронт облоги укріпрайону. Вони неодноразово намагалися переправитися через Ірпінь. Атаки відбивалися дотами 161 окремого кулеметного батальйону і стрілецькими підрозділами в районі сіл Мощун, Гута-Межигірська та інших місцях.

Запеклий опір, що здійснювався 37-ою армією, до складу якої входили всі частини Київського укріпрайону і п'ять стрілецьких дивізій, змусив німецьке командування відтягнути частину сил групи армій "Центр" і зробити глибокий обхід КиУР з півночі і півдня. Командувач 2-ою танковою групою генерал Гудеріан - ідеолог німецьких бронетанкових військ, категорично не бажав знімати свої танки з головного московського напряму, але рішення Гітлера направити танки в обхід Києва потрібно було беззастережно виконувати.

У тил захисникам Києва і всього Південно-Західного фронту рухалися дві німецькі танкові групи Клейста і Гудеріана з чотирьох, що у той час знаходилися на Східному фронті, тобто половина фашистських танків. Генерал Кирпонос, розуміючи загрозу оточення військ КиУР, неодноразово відправляв донесення в Ставку з проханням про відведення військ від Києва.

В середині вересня німецькі танкові групи з'єднались в районі Лохвиці (Полтавська область), внаслідок чого 4 радянських армії, зокрема 37-а, були оточені. Фашисти почали свій останній наступ на нечисленних захисників міста (частина підрозділів 37-ої армії була виведена зі складу оборонців для ліквідації угрупування німців, що переправилися через Дніпро в районі села Окуниново). Німцям вдалося форсувати на північній ділянці КиУР річку Ірпінь, внаслідок чого наступного дня були захоплені Пуща-Водиця і Вишгород. Наказ Верховного Командування про відведення від Києва військ був відданий вночі 17 вересня 1941 року. Практично ж, війська почали відводити за Дніпро лише 19 вересня - в той час, коли німці вже входили до Києва. Таким чином, героїчна оборона Києва тривала 71 день.

Пошарпані в боях, розчленовані німецькими танками на окремі групи частини Південно-Західного фронту намагалися вирватися з оточення. Без пального було покинуто техніку, закінчувалися боєприпаси. Зустрічні деблокуючі удари радянських військ не приносили бажаного результату. Багатьом із захисників Києва так і не судилося вирватися з Супійських та Трубіжських боліт, а тих, хто не прийняв смерть, чекав довгий німецький полон.

20 вересня в бою біля хутора Дрюківщина (Полтавська область) загинув командувач Південно-Західним фронтом генерал-полковник М.П.Кирпонос.

За підрахунками військових істориків тільки під Києвом німці втратили близько 100000 чоловік убитими і пораненими. Тривала і наполеглива оборона Києва зіграла важливу роль у зриві німецького плану "блискавичної війни" і затримала наступ фашистів на Москву.

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401

Білогородка. Бію за ДОТ №401



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх