,


Наш опрос
Как поступить с Трибуном SERGANT888?
Забанить нах...
Лишить права комментировать
Пусть живёт-мне он не мешает


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Не кажучі нікому...
  • 4 августа 2009 |
  • 20:08 |
  • bayard |
  • Просмотров: 71279
  • |
  • Комментарии: 25
  • |
-1
лінк
Не кажучі нікому...

Не кажучі нікому...

Не кажучі нікому...


Загорівський монастир був заснований Петром Загоровським у XVIст. Перша згадка про монастир датується 1566р і повідомляє, що за своє зцілення від хвороб шляхтич Загоровський розпочав будівництво мурованого храму на місці деревяного. За переказами монастир існував ще з другої половии XIIст. ченцями з Києва, які спасалися від татаро-монгольскої навали.
Наступний власник Нового Загорова - Фадій Чацький прибудовоє до вівтарної частини новий монастирський двоповерховий братський корпус.
Монастир до 1719р був православним ,потім прийняв унію. В монастирі перебував Іов Кондзелевич, який відомий перш за все, що у 1698-1705 pp. він та група монастирських живописців виконав найвідоміший твір свого життя — п'ятиярусний іконостас для монастирської Воздвиженської церкви у Скиті Манявському. Український іконописець в Загорові впровадив малярську й сніцярську школи. На той час ще молодий Іов для монастиря виготовив кіот (престол).
З Візитації 1824 р. довідуємося, що місцеві жителі з унії перейшли на православну віру. У 1839 р. після остаточного встановлення в Загорівському монастирі православ'я, він став місцем ув’язнення для монахів-василіян. У 1842 р. монастирю було надано статус 3-го класу. У ХVІ-ХVШ ст.. Загорівський монастир стає одним з Волинських культурних осередків. Тут діяли скрипторій, друкарня та іконописна майстерня. В 1625-1626 рр. в монастирі перебували мандрівні друкарі Павло Домжив-Людкович і Сильвестр. Двічі (1696-1722рр.) в монастирі працював Іов Конзелевич. А. Добротворский у 1851 р. відвідав Новий Загорів з метою ознайомлення з монастирською бібліотекою, де він виявив багато рідкісних та цінних видань, а також архів, у якому зберігалися оригінальні документи, починаючи від другої половини XVI ст. В Загорівському монастирі були виготовлені рукописні книги: Затоструй, Євангеліє, Мінеї. В статті, присвяченій Загорівському монастирю, описуючи тогочасні монастирські будівлі та інтер’єр церкви, дослідник відзначає, що серед стінописних зображень, біля правого та лівого кліросів збереглися зображення фундаторів - Загоровських та Чацьких.
У 1886 р., під час експедиції по Волині, Загорівський монастир відвідав професор А. Прахов. Він виконав ряд фотографій, фіксуючи загальний вигляд головної монастирської споруди та її інтер’єр, які можна вважати першим, відомим нам іконографічним матеріалом святині. До 1917 р. Загорівський монастир не зазнав жодних змін. Відомо, що станом на 1908 р. в монастирі існувало три церкви: головна - Різдва Пр. Богородиці, придільна тепла Трьох святих (на першому поверсі південно-східного монастирського корпуса) і Воздвиження Чесного Хреста - в південному монастирському корпусі. Тоді ж у монастирі існувала початкова школа в пам’ять 900-ліття Волинської єпархії.
Після громадянської війни землі Західної України, в тому числі Володимир-Волинського повіту, куди входило село Новий Загорів, перейшли під юрисдикцію Польської держави. У 1921 р. Загорівський монастир знову повернули греко-католикам. З 1939 по 1950 рр. православна церква, відновлена 1991 р.
Загорівський монастир
Монастир сильно постраждав в роки Великої Вітчизняної війни. Вдень 8-го вересня 1943-го року повстанська чота особливого призначення під керівництвом Андрія Марценюка ("Берези") увішла до Нового Загорова. Повстанці розташувалися біля Загорівського монастиря, який на випадок зустрічі з німцями стати надійною точкою оборони. Довго на "гостей" чекати не довелося. За доносом місцевих поляків німецька адміністрація проти чоти з 44-х повстанців було кинуто роту німецької жандармерії, роту донських козаків і роту поліції із фольксдойчів – всього близько 400 осіб. Необережно наблизившись до повстанських позицій, вони потрапили під шквальний кулеметний вогонь, втративши близько 40 бійців. Вони спробували підпалити вогнеметами монастир і піти на штурм. Однак, все це виявилося безрезультатним – окрім нових втрат, оккупанти не домоглися нічого. Тоді було прийнято рішення запросити підкріплення. Повстанці ж, розуміючи трагічну складність свого положення, вирішили закріпитися в монастирі і тримати оборону в святих стінах.
Вранці 9-го вересня до Нового Загорова було стягнено додаткові сили жандармерії. Тепер проти повстанців виступало понад 700 бійців, що мали на озброєнні міномети та артилерію. Обстріл монастиря тривав цілий день, а увечері до німців прибуло підкріплення – десять легких танків. Також три німецькі літаки розпочали бомбардування монастирю. Повстанці витримали авіаудари, сховавшись у глибоких підвалах святого храму, і відбили нічний штурм.
10-те вересня стало справжнім випробуванням повстанського духу. Протягом цілого дня німецькі сили штурмували монастир. З 44-х повстанців живими залишилося всього 18. З ночі 10-го до середнини дня 11-го вересня німецькі оккупанти обстрілювали монастир з артилерії, танків та мінометів, а надвечір знов пішли на штурм монастиря. Повстанці втратили пораненими ще трьох побратимів, в тому числі і свого командира Березу, але позицій не здали. Вночі на 12-те вересня вони вирішили прорватися з оточення. Сховавши у підвалах храму поранених товаришів, повстанці розділилися на дві групи по шість чоловік і, вдаривши по німецьким оккупантам одразу у двох напрямах, вирвалися зі смертельного кільця.
Вранці 12 вересня німці увійшли до монастиря. Вони виявили одного з поранених повстанців і повісили його. Інших двох таємно відшукали і врятували місцеві селяни. Також селяни зібрали і поховали тіла 29-ти убитих повстанців.
Таким чином, в бою полягли 29 українських партизан, один загинув в полоні. За тридцятьох повстанців німці заплатили за самими скромними підрахунками п'ятьма сотнями убитих і до семи сотень поранених. Один воїн УПА виявився вартим десятків (!) німецьких оккупантів. І це – лише голі цифри, в яких не враховується тотальна перевага німців в техніці і оснащенні (у повстанців було всього 4 кулемети та один гранатомет) та забезпеченні. Випробування сили духу українські повстанці пройшли на відмінно. На відміну від німецьких оккупантів та їхніх прислужників, вояки УПА знали, за що вони воювали – за свою землю, за Україну – Українську Соборну Самостійну Державу.
Монастир був зруйнований, але не скорений і чудом, частково уцілів до наших днів. Похмурий зранений кулями, снарядами, бомбами монастир немов очікує на розуміння всіх, хто зустрінеться з ним поглядом і разом з тим повинно статися чудо: монастир повинен засяяти в тій красі, якій він перебував до війни.
Не за горами цей час, адже на це святе та героїчне місце вже зараз приїжджає багато людей з України і з-за її меж, аби помилуватися цим витвором наших пращурів та схилити голову і віддати шану перед тими хто назавжди залишився на цьому святому пагорбі у братській могилі, аби помолитись і пройнятися подвигом, який вчинила чота Берези в ім’я нашого народу та нашої держави України.
Про боротьбу чоти Берези видана повість-хроніка Петра Бо ярчука „Бій під стінами храму”, та поема-хроніка поета шестидисятника Миколи Холодного „Пям'яті 29”.
Учасник українського руху опору, довголітній в'язень московських ГУЛАГів Данило Шумук пише: „Я абсолютно впевнений в тому, що в історії воєн не бегето було таких героїчних боїв, як той бій за Загорівський монатир, який вели 43 (за іншими даними – 44 – вояки УПА з величезною навалою німецького війська, озброєного до зубів, з танками і авіацією. Словом Загорів – це українські Термопіли, і не менше. Коли б такий подвиг вчинили жиди чи росіяни, чи поляки, то про це давно знав би весь світ і фільм крутили б про той бій по цілому світі на всіх мовах світу, а ми... Це ж подумати тільки: 43 сільські хлопці вели бій з такою страшною навалою...”.


-->


Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх