,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Від єдиних тарифів Януковича до «соціальної держави» Лукашенка
  • 30 мая 2011 |
  • 14:05 |
  • FOX |
  • Просмотров: 129940
  • |
  • Комментарии: 4
  • |
0
У своєму прагненні привести тарифи на житлово-комунальні послуги в країні до «єдиного знаменника», Віктор Янукович, схоже, орієнтується на аналогічну практику Білорусі. Але він не помічає, що впроваджена Лукашенком економічна політика ось-ось «завалиться».

Засідання Кабміну на поточному тижні буде присвячено темі тарифоутворення у сфері ЖКГ. Передбачається заслухати інформацію профільного міністерства та керівників місцевих органів влади. Не виключено, що дехто з регіональних чиновників через «хаос у сфері тарифоутворення» втратить цього дня своє крісло. За словами самого прем'єра, уряд повинен «чітко і доступно сказати людям: як саме треба розраховувати тарифи». До речі, «підігрів» населення до такого доленосного для галузі засідання відбувався увесь минулий тиждень.

Ще в понеділок, 23 травня, Віктор Янукович зустрівся з Миколою Азаровим і зажадав від нього твердої реакції на бездіяльність чиновників на місцях. Вже в середу, відкриваючи засідання Кабміну, прем'єр-міністр анонсував відповідний захід на 1 червня. У четвер президент нагадав Азарову про його персональну відповідальність за вирішення чи невирішення питання комунальних тарифів, а вже у п'ятницю перший віце-прем'єр Андрій Клюєв не втратив можливості особисто висловитися щодо «гарячої» теми. Зокрема, він доручив керівникам ряду профільних міністерств і відомств розробити до понеділка, 30 травня, єдиний і зрозумілий алгоритм розрахунку тарифів у ЖКГ для всіх областей України. При цьому він особливо підкреслив, що на місцях відсутній єдиний підхід до формування тарифів: наприклад, за гарячу воду в Миколаєві платять 9,05 грн. за куб. м, а в Івано-Франківську - 20,43 грн.

Яким буде цей єдиний алгоритм, ми, можливо, дізнаємося післязавтра. Однак не зайвим буде згадати лютневу обіцянку президента свій країні: «Я давав завдання, щоб найближчим часом була запропонована система, щоб ціноутворення в державі було єдиним. Щоб тарифи в регіонах на воду, на газ, на житлово-комунальні послуги були однаковими. Тому що для нас немає різниці, в якому регіоні живе людина», - сказав він 25 лютого в рамках телепроекту «Розмова з країною». На цьому інформаційному тлі «Україна Комунальна» вирішила проаналізувати ситуацію з тарифами у двох наших найближчих сусідів – в Російській Федерації та в Республіці Білорусь.

Росія. Два будинки - два тарифи

У Росії квартирна плата складається з оплати комунальних і житлових послуг. Плата за комунальні послуги включає в себе плату за холодне і гаряче водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання (у тому числі постачання побутового газу в балонах), опалення (теплопостачання, в тому числі - поставки твердого палива за наявності пічного опалення).У той же час житлові послуги складаються з усього комплексу, що забезпечує утримання і ремонт житлового приміщення (прибирання внутрішньо будинкової території і двору, обслуговування сміттєпроводу, вивіз ТПВ, поточний ремонт, капітальний ремонт, управління житловим фондом, утримання ліфта, дератизація).

Тарифи регулюються на трьох рівнях: федеральному, регіональному і муніципальному. Для прикладу візьмемо суб'єкт РФ - Республіку Татарстан. Тарифна система регіону виглядає наступним чином. Федеральна служба по тарифах (ФСТ) Росії встановлює та затверджує на цілий рік граничні індекси максимально можливої зміни регульованих тарифів. Після цього, комітет з тарифів Республіки Татарстан (орган виконавчої влади іншого суб'єкта РФ) встановлює роздрібні ціни на постачання газу для населення, тарифи на електроенергію, теплоенергію, водопостачання і водовідведення (не вище граничних рівнів ФСТ), а також граничні індекси зміни плати громадян за житлові та комунальні послуги для кожного муніципального утворення Татарстану. У той же час, регулюючий орган кожного муніципального утворення затверджує тарифи на комунальні послуги і тарифи на надання житлових послуг (для мешканців, що проживають в муніципальному житловому фонді або в багатоквартирних будинках, що не обрали спосіб управління).

Таким чином, якщо розмір оплати на житлові послуги залежить від рішення управителя будинку або при відсутності такого - від муніципальної влади, то оплата за комунальні послуги формується з тарифу, який встановлений на регіональному рівні, і, власне, з ціни, яку виконавець комунальних послуг платить організаціям комунального комплексу (водопостачання та водовідведення) і ресурсопостачальним організаціям (електро-, тепло-, газопостачання). Така ситуація, помножена на різну енергоємність підприємств і місцеві кліматичні умови, призвела до того, що оплата за послуги розраховується у різних населених пунктах одного регіону по-різному і може відрізнятися в декілька разів. Інколи навіть мешканці двох сусідніх будинків, підключених до однієї котельні, платять за опалення різні суми, що пов'язано, власне, з відсутністю або наявністю загально будинкового приладу обліку теплоенергії. При цьому, постійне зростання тарифів на регіональному і муніципальному рівнях пояснюється подорожчанням енергоресурсів, а на федеральному рівні - необхідністю виходу на економічно обґрунтовані тарифи і надбавки, щоб забезпечити реалізацію інвестпрограм.

У 2000-і роки темпи зростання цін на житлово-комунальні послуги істотно випереджали темпи споживчої інфляції. Так, середньорічні темпи інфляції склали 11,6%, а середні темпи зростання тарифів - 25,2%. Втім, така ситуація за рік до президентських виборів вже викликала відповідну реакцію російського прем'єра Володимира Путіна. Він затвердив граничний рівень збільшення оплати за комунальні послуги в 2011 році на рівні15%. Вже в поточному році Володимир Путін заговорив про те, що «надалі треба знизити темпи зростання тарифів до рівня інфляції». Цьому має посприяти впровадження жорсткого контролю, як за природними монополістами, так і за управителями будинків.

Білорусь. Одна країна - один тариф

У Білорусі, на відміну від Росії, питання тарифів регулюється на найвищому рівні. Згідно з національним законодавством, тарифи на послуги з технічного обслуговування будинків, користування житловими приміщеннями, на житлово-комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, каналізація, газ, електрична і теплова енергія, користування ліфтами, вивезення та знешкодження ТПВ) для населення встановлюються Радою Міністрів Республіки Білорусь за узгодженням з Президентом. Зростання ж тарифів без прийняття відповідних заходів щодо соціального захисту населення не допускається. Крім того, тарифи затверджуються набагато нижче собівартості виробництва відповідних послуг - різниця сплачується з державного бюджету. У національній концепції про ціноутворення так і написано: «Враховуючи значний вплив платежів за житлово-комунальні послуги на рівень життя населення, тарифи на них затверджуються нижче витрат організацій на надання послуг. Збитки організацій від надання населенню житлово-комунальних послуг відшкодовуються за рахунок бюджетних субсидій, коштів цільового збору на фінансування витрат з утримання та ремонту житлового фонду, доходів від оренди, за рахунок перехресного субсидування та інших доходів». Спочатку передбачалося довести рівень відшкодування населенням витрат на надання житлово-комунальних послуг до 80% до 2010 року, однак і сьогодні даний показник становить лише 30%. Натомість, передбачається, що до кінця 2011 року жителі Білорусі будуть сплачувати до 34% вартості послуг.

Дуже довгий час така ситуація влаштовувала і населення, і владу. Тільки з початком кризи Рада міністрів почала поступово підвищувати тарифи відповідно до вказівки Лукашенко - не більше ніж на 5 доларів на рік. Ще за два дні до останніх президентських виборів 19 грудня 2010 Олександр Лукашенко заявив, що ніяких підстав для зростання цін на послуги ЖКГ немає, тому треба «заспокоїтися і спокійно жити». А якщо і виникне необхідність у підвищенні тарифів, то це зростання буде обмежене традиційними 5 доларами. «Незважаючи на те, що населення сплачує тільки 30%, а 70% ми дотуємо, незважаючи на це, швидше за все, протягом року, якщо не відбудеться якихось катаклізмів, ми будемо йти таким шляхом», - сказав він у грудні 2010 року.

Утім катаклізми в Білорусі почалися одразу ж після виборів. Вже в лютому Рада міністрів республіки «заднім числом» підвищила тарифи на газопостачання, електроенергію, холодне водопостачання і водовідведення для населення з 1 лютого. Причиною цього називали зростання вартості російського газу і торішнє збільшення зарплат населення (у травні горезвісні 500 доларів середньої зарплати все одно «з їла» рекордна девальвація карбованця). Одночасно, в уряді почалися розмови про приведення тарифів на економічно обґрунтований рівень: до 2015 року заплановано поетапне підвищення рівня відшкодування населенням вартості житлово-комунальних послуг до 60%. При цьому, в тому ж 2015 року населення має повністю забезпечувати відшкодування собівартості послуг природних монополій з тепло-і водопостачання, електроенергії і газу.

Жорстка валютна криза, що вибухнула у березні, вплинула на мінських чиновників виключно «по-ринковому». Так, наразі в країні планується ввести систему дворівневих тарифів на послуги ЖКГ, яка б включала в себе постійну частину у вигляді сплати за нормоване споживання і доступ до послуги, а також змінну частину, за допомогою якої можна буде сплачувати «наднормативне споживання послуг» та «послуги підвищеної комфортності». А на монопольний державний ринок передбачається запустити приватні організації.

Чи допоможуть ці заходи вийти Лукашенко з кризи власної ж «соціальної держави», за катастрофою якої сьогодні спостерігає увесь світ, покаже час. Але, спостерігаючи за поверненням житлово-комунальної галузі Білорусі на ринкові рейки, - нехай досі тільки на словах - подвійно незрозумілим лишається бажання Віктора Федоровича сформувати в Україну схожі умови: встановити єдині тарифи по всій країні, а збитки виробників послуг покривати за рахунок бюджету. Як показує досвід Мінська, спочатку така практика дійсно дає політичні «дивіденди». Однак, потім за ці нововведення доведеться платити і населенню, і владі.



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх