,


Наш опрос
Как изменилась Ваша зарплата в гривнах за последние полгода?
Существенно выросла
Выросла, но не существенно
Не изменилась
Уменьшилась, но не существенно
Существенно уменьшилось
Меня сократили и теперь я ничего не получаю


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


ІПОТЕКА: КРЕДИТНА КАБАЛА
0
Україна - цікава країна. В цій країні всі всіх намагаються обдурити і в результаті обманюють самих себе. Нижче – історія одного з тисяч обманів, де головним «обдуреним героєм» став я, а головним «заробітчанином на обмані» - конкретний київський банк. В щасливому 2007 році, коли ВВП росло, економіка стрімко розвивалась, в часи відомого «кредитного буму» ми з моєю коханою дівчиною зібрались одружитись. Бажання до цього мужнього кроку в нас було, кохання було, розуміння було, не було тільки де жити. Як і більшість пересічних українців тих недавніх часів, наша ще не сформована сім’я вирішила взяти кредит. Кредит під просту іпотеку житла, яких в той час тисячі видавалось і можна було все оформити протягом одного тижня. Ми швидко знайшли однокімнатну квартиру в новозбудованому будинку біля метро. Вибрали вже з ремонтом, щоб можна було відразу заселятись. Без жодних проблем взяли кредит в банку «Універсальний» (сьогодні – ПАТ «Універсалбанк»).

Сервіс нам запропонували відмінний: виїзд нотаріуса до відділення банку, всі документи вже готові (як юридичні, так і банківські), всі потрібні для купівлі довідки збирає професійний брокер, через спеціальні бази перевіряють чи «чиста» квартира. В цілому, все для тебе, юний друже, щоб ти легко взяв кредит і тішився в «своїй» квартирі.

І ми дійсно тоді були раді. Процедура зайняла якихось 2 години і вже на наступний день ми з ключами від квартири йшли до ЖЕКу реєструватись. І нас не лякала сума в 143 тисячі доларів. І навіть не лякали 1800 доларів щомісячних платежів зі ставкою 11.95%. І чомусь нас не лякали 30 років кабали, в яку ми себе так радо записали…

Напередодні ми все гарно обміркували, порахували, склали дві зарплати, трошки домовились «тягнути» в батьків (куди ж без цього) і прийшли до цілком логічного висновку, що місячний платіж ми сплачувати зможемо. А там гряди робота зміниться, зарплата виросте, може, бізнес якийсь з’явиться.

Ну, загалом, можна не продовжувати. Такі типові рожеві мрії молодого подружжя та рожеві сподівання на краще.
Кредит ми оформили на мою наречену, оскільки в неї була вища офіційна зарплата, а я став поручителем. Ми навіть не дуже засмутились, коли в липні 2008 року банк прислав дивного листа, де вказав, що в односторонньому порядку збільшує кредитну ставку до 12.95%.

Ми порадились з юристами, перечитали уважно договір позики. Виявилось, – таки має право. Подумали, раз має право та ще й ніби причина вказана в листі (зміна курсу долара весною 2008 року з 5,05 грн за долар до 4.4 грн за долар) збігається з причинами, переліченими в договорі, як такими, що можуть стати підставою для підняття ставки, порахували, що це плюс 100 доларів щомісяця і… продовжували платити. Певні підозри закрались, коли банк відмовився підписувати будь-які документи, пов’язані зі зміною ставки. У відділенні списали це на бюрократичні процедури: ви платіть, а там далі розберемось. Рахунки щомісяця, безперечно ж, виставлялись зі зміненою ставкою і зарахування після оплати також йшло всієї суми, що чітко відображалось на нашій власній сторінці на веб-сайті банку. І ми мимоволі, пригадуючи всім відому пісеньку російського репера «лох - ето судьба», платили.

Події осені 2008 року, мабуть, описувати буде зайвим. Шок наступив якось в один момент, приблизно в листопаді. Моя наречена втратила роботу з хорошою зарплатою. Моя заробітна плата різко впала. Все змінилось в країні. Впала в ціні нерухомість. Змінився курс долара США до гривні. Різко змінився. В певні моменти сягав 10 гривень за долар. Не до кінця розуміючи, що відбувається, ми продовжуємо платити банкові аж до вересня 2009 року. Позичаючи, економлячи, обмежуючи себе у всьому.
З віком Бог дає трохи розуму і ситуація для нас відкрилась у всіх своїх суворих реаліях.

В 2007 році ми взяли позику в банку в розмірі 143 142 долари США, що на той момент відповідало 722 867,1 гривень за курсом Національного банку України. Квартира, що стала забезпеченням кредиту, коштувала саме стільки. І це була її ринкова ціна.
В 2009 «за дивним збігом обставин» ми вже були винні банкові 1 150 000 гривень в гривневому еквіваленті. Якщо раніше щомісяця необхідно було сплачувати приблизно 9 500 гривень, то в 2009 вже 15 200 (!) гривень. Сплачувати просто не стало звідки.
Але ми - оптимісти. Розуміючи, що відчай і розпач ні до чого не приводять, ми прийняли рішення діяти. Ми пішли на переговори з банком. Мислили ми наступним чином: банк «Універсальний» (на той час вже перейменований в ПАТ «Універсалбанк») – це грецький банк. Європа цивілізована і до людей там ставляться цивілізовано, ситуація склалась подібна не тільки у нас. Криза торкнулась майже кожного в світі. Але ми помилялись. Європейські банки цивілізовані тільки в Європі. А в Україні вони якось проймаються духом нашої неньки.

Отже, наша пропозиція щодо зміни базової кредитної ставки банком була однозначно відхилена. Наша логіка була проста: якщо навесні 2008 року курс змінився с сторону «падіння» долара і банк піднімає ставку, то восени долар виріс (!). Курс змінився в протилежному напрямку, ми перерахували процентну ставку аналогічно до попереднього підняття і запропонували банкові компроміс.

Ми готові були продовжувати платити, але вважали, що банк має піти назустріч. Натомість, у відповідь отримали цинічну посмішку банківських клерків і листа з пропозицією реструктуризації кредиту наступним чином: на пів року нам пропонують зменшити кредитну ставку на 5%, а на наступні 5 років піднімають ще вище базової сьогоднішньої, щоб «відбити» все втрачене за ці 6 місяців поблажки.
Мабуть, не варто зазначати, що ми відмовляємось. Рухаємось далі. Йдемо на крайні заходи. Пропонуємо банкові забрати квартиру і списати наш борг, адже квартира – це і є застава за борг. Не можемо віддати борг – забирайте те, що взяли в заставу. Так було споконвіків у відносинах позичальник-кредитор. І тут відбувається найцікавіше. Працівники середньої ланки банку так толерантно нам пояснюють, що банкові не потрібна квартира, бо вона впала в ціні. І зараз коштує значно менше суми, що залишилась як тіло боргу перед банком. Це позиція банку.

Мимоволі з’являється ряд запитань. А про що думав банк, коли брав заставу за гроші? Невже бракувало аналітиків порахувати ризики? Сумнівно. Мабуть ці ризики заклали в драконівську (за мірками цивілізованого світу) ставку 12.95%?! Ставку згідно якої ми платили в місяць 390 доларів тіла кредитку і 1500 (вдумайтесь – 1500) доларів відсотків по кредиту. То якщо сьогодні провідні банкіри нашої країни з екранів телевізора мені пояснюють таку високу ставку в Україні високими ризиками, які несуть банки, в мене з’являється наступне риторичне питання: То чому в результаті розплачуюсь за це я, позичальник?..

Ось і наступила та ситуація, при якій імовірні ризики стали реальністю. Але і банк, і чудесне українське законодавство кажуть, що платити за це все повинен позичальник. Взяв 723 000 гривень, віддавай 1 150 000 гривень, бо ти «лох» брав у доларах. Квартира впала в ціні на 250 000 гривень – будь добрий, розрахуйся. Це твої проблеми. А де той поділ ризиків на трьох (позичальника, банка і державу) про який так багато розказував в телеефірах пан Порошенко? Якось не вийшло у нас «сообразіть на троіх», коли «закуска» закінчилась, двоє останніх кудись втекли.

Чому парламент приймає закон про реструктуризацію іпотечних кредитів, який носить рекомендаційний характер? Дуже дивний закон з хитрою припискою: за умови якщо банк все-таки захоче проводити реструктуризацію, то він мусить її проводити на певних умовах зазначених в законі, вигідних для позичальника. А якщо не захоче? Мабуть, не здивую читача, якщо зазначу, що наш «Універсал Банк» не захотів. Чому закон цей президент підписав в червні 2009 року, а у відповідних друкованих ЗМІ він був надрукований (і відповідно набув чинності) у листопаді (!) 2009року? Це як, 5 місяців не було газетних площ для друку закону? Але це ще не все.

В червні 2010 року очікувано до Святошинського районного суду м. Києва ПАТ «Універсал Банк» було подано позовну заяву про стягнення з нас (солідарно – позичальника і поручителя) заборгованості в загальному розмірі 1 136 238,08 гривень.
Після численних юридичних консультацій друзі-юристи фахово пояснили (не буду наводити всю юридичну казуїстику), що згідно з цивільним кодексом якщо банк не погодив з поручителем зміну умов договору, а саме підняття кредитної ставки, то договір поруки автоматично вважається таким, що втратив чинність. На цьому твердженні ми і вибудували захист. Але, мабуть, «компетентним» юристам банку також пояснили наслідки такого «нюансу». Самі вони в свій час цього не врахували. І якщо комусь деякі з вищеописаних речей видались цинічними, то спішу вас запевнити – все ще попереду.
Верхівка цинізму з боку «Універсал Банку» проявилась на черговому засіданні суду, де представник банку Нарапович Оксана Дмитрівна заявила, «що насправді жодного підняття ставки не було! Це була технічна помилка банківської бухгалтерії, і вона вже виправлена». «А як же лист про підняття ставки?!», - обурюємось ми такому хамству. «А лист вам послали помилково», - обриває холоднокровна дівчинка-юрист. «А як же рахунки, котрі нам виставляв банк більше року зі збільшеною ставкою і зараховував гроші з поточних рахунків в погашення боргу і відсотків?», – не зупиняємось ми. «А банк вже все перерахував, гроші котрі ви сплачували понад зазначену ставку повернені на рахунки і зараховані по новій в погашення заборгованості. Це була помилка, її усунуто», - не зупинялась стверджувати Оксана Дмитрівна. Такої брутальної і цинічної брехні з боку банку ми справді не очікували.

Хочу порадити Оксані Дмитрівні і всім керівникам «Універсал Банк» «усунути ще цю помилку» з офіційного веб-сайту вашого банку, де досі зазначена наша базова ставка після підвищення 12.95% і наведені всі розрахунки згідно підвищеної кредитної ставки. Ви, мабуть, ще не встигли її звідти «усунути» або просто забули. «Усуньте» ще цю помилку з тисяч кредитних історій ваших позичальників, яким ви підняли цю ставку в той же період, що і нам. Серед яких тільки наших друзів і знайомих близько 10 сімей. І «усуньте» якось з матеріалів справи першочергові розрахунки, які ви самі ж подавали до суду, де чітко зазначені суми згідно ставки 12.95%.
Ну і, безперечно, доблесна всім відома українська феміда (Ворд виправляє писати це слово з великої букви, але рука не піднімається). Вже стільки написано про неї, що аж неприємно ставати в цю чергу. І все-таки для повноти картини.

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць Іванна Юріївна (великий їй привіт) звичайно ж повірила у цю, неймовірну за своєю суттю і дивним збігом обставин, помилку і… задовольнила позов в повному обсязі до нас обох. Тим самим підтвердивши, що ставку банк нам не піднімав, а помилився, оговтався і просить пробачення. Нема претензій до Іванни Юріївни. Не дай Бог, щоб у неї чи у її дітей колись так склались стосунки з українськими банками.

Ми подали апеляційну скаргу і чекаємо на призначення суду, але, чесно кажучи, не чекаємо суттєвих змін. Після рішення апеляції банк відкриє виконавче провадження. Виконавча служба виставить на продаж квартиру, продасть її, як нам пояснили компетентні люди, в кращому разі, за 600 000 гривень, а решту пів мільйона наша молода сім’я повинна десь взяти і віддати незахищеному грецькому банкові за його ризики при роботі в нашій країні.
Хочу цією скромною історією передати привіт всім тим «маленьким українцям», котрі сидять дома і рахують свої копійки, щоб виплатити банкам по валютним кредитам і бояться про це говорити.
Також передаю привіт парламентарям та урядовцям, котрі так р’яно захищають інтереси позичальників і мої, зокрема, привіт нашій судовій системі і компетентним банкірам!

Ну і, безперечно, величезний привіт ПАТ «Універсал банк»!

Ваші дії додають нам впевненості в собі, усвідомлення своїх прав і, що найважливіше, викликають неймовірне бажання боротись за них, за ці права. Всіма можливими законними методами.

Остап Смук



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх