,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Місія Михайла Боїма
  • 22 сентября 2011 |
  • 21:09 |
  • bayard |
  • Просмотров: 1177
  • |
  • Комментарии: 2
  • |
0
У підземеллях костелу єзуїтів є урна з прахом, на якій видовбані китайські ієрогліфи. О, та це може бути прах Боїма, привезений з Китаю! – сказали, і вже є готовий міф, який можна розповідати туристам. Хоча ніхто не пробував прочитати ці ієрогліфи, що при бажанні можна зробити, аби встановити істину раз і назавжди. І таке відбувається всюди. Історія, події і постаті в Україні дуже часто слугують приманкою для туристів або предметом політичних спекуляцій. Рецепт успіху у вигляді лайливих коментарів полягає у тому, щоб просто називати українців українцями до ХІХ століття.Тоді деталі справді несуттєві. Туристові все одно, що знаний львівський історик Владислав Лозинський вказує дату смерті Михайла Боїма 1650 роком, тоді як всі інші справжню дату -1659 рік, і що дати в польських публікаціях не завжди збігаються з датами в російських чи українських. Політик не витисне з біографії цього чоловіка, який був ботаніком, етнографом і лікарем, патріотичного еліксиру, це вже напевно. Якщо й Боїм і був патріотом, то свого ордену або патріотом Китаю, як свого часу археолог Генріх Шліман був патріотом Трої.Однак відсутність імені Михайла Боїма у вітчизняних підручниках з географії, історії науки, етнографії, зоології, ботаніки, медицини – це ганьба. Утім, нікому з істориків науки в Україні досі не спадало на думку дослідити історію ордену єзуїтів в Україні, зокрема у Львові. Хоча саме в цьому середовищі формувались сучасні наукові методи.

Стереотип єзуїта далекий від реальності: інквізитори, борці з православ’ям, хитрі та лукаві й таке інше, а засновник ордену Ігнатій Лойола взагалі, як казали в радянські часи, релігійний мракобіс. Насправді є за два століття львівські інквізитори не засудили до смерті жодної людини. Жодної! Порівняно з ними інший орден під назвою НКВС у ХХ столітті знищив мільйони людей за звинуваченням у єресі та інакодумстві.

Орден єзуїтів був створений для очищення церкви від морального та інтелектуального занепаду.Основними напрямами його діяльності були місійна і просвітницька діяльність. Найкращу освіту того часу давали єзуїтські колегіуми. Богдан Хмельницький теж навчався у єзуїтському колегіумі у Львові. Ніхто не змушував зрікатися своєї конфесійної приналежності, але багато хто робив свій вибір на користь католицизму. Міжконфесійна боротьба 16-17 століть сприймалась, як і зараз, під політичним кутом: скажи, до якої ти церкви ходиш, і я скажу, хто ти. З погляду ж вічності... Хіба вічність – це не доцільність, плодом якої є корисність?



Середовище і вибір

Батько Михайла Боїма Павло здобував знання в Падуанському університеті й мав ступінь доктора філософії й медицини. Взагалі, про цю родину немає стільки інформації, скільки про інші львівські шляхетні роди. Це означає, що Боїми вміли пристосуватися до середовища, і якщо й виникали якісь конфліктні ситуації, залагоджували їх без суду. Із шести синів Павла двоє, Михайло і Бенедикт, стали єзуїтами, а Михайло поєднав ще й з саном священика фах медика, біолога та перекладача. Очевидно, батько був до нього прихильний і не позбавив його певної частини спадку, на відміну від старшого сина, що потрафив заплямувати репутацію родини. У 1643 році Михайло вирушає як місіонер до Китаю разом з 9 молодими єзуїтами. Відомо, що на цю поїздку надихнув його місіонер - св.Франциск Ксаверій. Щоб потрапити до Китаю, треба було пройти поважний вишкіл, і 10 років Михайло осягав науки, які могли йому знадобитися в Піднебесній. Це принесло свої плоди: 25 друкованих праць з ботаніки, зоології, медицини, переклади Несторіанської стели і Конфуція, а також катехизм китайською. Не кажучи вже про етнографічні замальовки тих країв, де побував Боїм. А не побував він лише в Америці та Австралії. Не думаю, щоб він хоча б раз пошкодував про свій вибір. Бо згодом вирушив до Китаю вдруге.

Про середовище, в яке потрапив Боїм у Китаї, написали багато і європейські, і китайські історики, зокрема про орден єзуїтів, який працював найактивніше, і на той час, коли туди прибув єзуїт зі Львова, була напрацьована певна методика.Як поводитися, на які компроміси йти, чого уникати. Звісно, єзуїти були найперше ловцями душ і зараховувалися їм саме охрещені душі: від членів імператорської родини до підібраних немовлят жіночої статі, яких батьки просто викидали на пустир. Але освічені члени ордену (неосвічених просто серед них не існувало) чудово усвідомлювали, що наукова й просвітницька діяльність - це теж місія. Можливо, звідти й походить принцип «освіченого серця», про який писали Григорій Сковорода і Памфіл Юркевич.

Здобутки єзуїтів внаслідок взаємообміну двох цивілізацій призвели не лише до синеманії у Західній Європі, а й до епохи Просвітництва. Можливо, без єзуїтів не було б ні Канта, ні Вольтера, ні енциклопедистів. Ляйбніц безпосередньо використовував матеріали місіонерів з Китаю. А поняття прав людини вперше виникло в середовищі єзуїтських місіонерів у Південній Америці ще у 16 столітті.



Орана і неорана цілина

Ґрунт для наступних поколінь єзуїтських місіонерів підготував Матео Річчі (1552- 1610).Саме завдяки його методиці сто років єзуїтам вдавалось спершу при мінській, а згодом цінській династіях вільно проповідувати чуже релігійне вчення у країні, яка прагнула до закритості. Замість «рудобородих дияволів» та «варварів», як називали тут європейців, їх стали нейтрально називати Людьми з Заходу. Такий перелом у свідомості мешканців Піднебесної зміг відбутися лише за певних умов інтеграції місіонерів в китайське суспільство. Єзуїти поводились як китайці: одягнулись в одяг вчених (шеньжі), найбільш шанованого суспільного прошарку, вивчили китайську мову, поводились як китайці, прибрали китайські імена і намагались узгодити конфуціанство із християнством. Матео Річчі став першим перекладачем з китайської мови, якою володів досконало. Але найбільшим козирем отців-єзуїтів були їхні знання з природничих наук. Вони відчинили перед ними всі двері в Імперії. Матео Річчі привозить з собою телескоп і годинники, вчить ними користуватися. Він створює сучасну карту світу, де Китай знаходиться в центрі, що особливо імпонує китайцям. Інші єзуїти відливають гармати, що не менш актуально, бо на п’яти мінській династії наступають маньчжури. В Європу потрапляють звіти, щоденники, праці єзуїтів, що надзвичайно пожвавлює науковий світ. У Китаї єзуїти займають посади астрономів, картографів, відкривають школи. Матео Річчі проповідує ідеї Коперніка й Галілея, тоді як у Римі це робити небезпечно.

Власне місіонерська робота є набагато складнішою: китайці не можуть відмовитися від культу предків, вони не сприймають поклоніння Діві Марії і заборону на наложниць. Тому компромісів стає дедалі більше, про що йдуть доноси від францисканців і домініканців. Португальці вважають, що єзуїти негативно впливають на їхню монополію торгівлі з Китаєм, і всіляко перешкоджають приїзду та влаштуванню єзуїтів.

Не все так добре і з місією, і з самим Китаєм, коли сюди прибуває наш земляк Михайло Боїм після тривалої подорожі, обігнувши Африку. Ще Конфуцій попереджав: «В державу, в якій небезпечно, не ходи». І на перших порах Михайло допомагав у школі отцю Бенедикту де Маттос на острові Хайнань, вчив китайську, прибрав китайське ім’я Пу-Міко, до 1647 року, доки острів не захопили маньчжури. У Токіні він, послуговуючись китайськими мапами, виконав атлас Китаю на 18 картонах. Незважаючи на складну політичну ситуацію в країні, він вивчає китайську флору. Наслідком цих студій став латино-китайський атлас «Флора Китаю», найбільш відома його праця. Китайська медицина, що нині ввійшла в моду в світі, була ретельно ним проштудійована ще в середині 17 століття. Міряючи пульс, наш лікар навіть не здогадується, що цей метод діагностики був запозичений з Китаю завдяки львів’янину Михайлу Боїму, якому належать дві праці з медицини: Specimen medicinae Sinicae («Цілющі рослини Китаю» і Clavis medica ad Chinarum doctrinam de pulsibus (« Медичний ключ до китайського вчення про пульс») Вчений напевно нераз боровся у ньому з християнином. Передаючи чи привозячи рукописи наукових праць, місіонери намагалися віддати їх в добрі руки. На ці праці чекали видавці і вчені, і вони ж видавали їх. Атанасій Кірхер був одним із них. Німець за походженням, він теж належав до єзуїтів, і хоча сам не був у Китаї, готував до друку й опрацьовував твори місіонерів, уклав Ілюстровану Енциклопедію Китайської Імперії (1667). Туди увійшли тексти й Михайла Боїма, зокрема малюнок Несторіанської стели та спільно зроблений китайцями і європейцями переклад тексту 8 ст.

Згодом у Римі Михайло мав змогу налагодити дружні контакти й знайти підтримку серед інтелектуалів. Однак у сфері дипломатії він зазнав розчарування.



Врятувати імператора

Звісно, єзуїти залежали від політики і часом ставали інструментом певних політичних сил. Звинувачувати їх в цьому не варто, бо в наші часи письменники і вчені також намагаються займатися політикою, якщо роблять це не безпосередньо, то стають предметом маніпуляцій того чи іншого режиму, публічно заявляючи про власні симпатії та антипатії. Це характерно для двох типів псевдокультур: тоталітарної і масової.

Отці єзуїти із Самбора загітували свого часу Дмитрія Самозванця йти на Москву, що зумовило тривале й криваве протистояння Польщі та Росії. Михайло Боїм, проживши кілька років у Китаї, був втягнутий у досить дивну історію, пов’язану з останнім імператором Мін - Чжу Юланом. Саме його роль у ній вказує, що наш земляк був глибоко віруючою і порядною людиною, тобто справжнім християнином. Коли над династією Мін нависла смертельна загроза, більшість єзуїтів перейшли на бік маньчжурів, сподіваючись, що нова влада дасть їм змогу далі працювати в Китаї. Насправді, як виявилось згодом, цінська династія створила для них набагато гірші умови, ніж ті, що були раніше.

У 1649 році старший колега Боїма Альваро Семедо посилає його до двору Чжу Юлана. Китайська імперія в останні роки правління мінської династії переживала не найкращі часи. То була епоха євнухів, що займали всі ключові пости в державі, якою, згідно з ученням великого Конфуціуса, як називали його єзуїти, мали б правити мудреці. Натомість євнухам заборонялось навчатись письма. Китай задихався від бюрократії і корупції. Ритуал був доведений до абсурду. Китайські вчені не знали навіть, як користуватись геодезичними та астрономічними інструментами, виготовленими ще кілька століть тому їхніми співвітчизниками. Якби не поява сильних, менш цивілізованих маньчжурів, в країні назріла б революційна ситуація: криза верхів та низів. Тим часом цінські війська змушували імператора весь час відступати. У 1650 році при дворі пишуть листа до Папи римського й генерала єзуїтів з проханням про допомогу. Листа підписують охрещені вдова-імператриця і головний євнух. Михайло Боїм разом з християнином-китайцем Андрієм Чженом і вирушає з цим листом до Європи в січні 1651. Добирається майже рік, через Індію. Португальська влада чинить опір цій дипломатичній місії. Було б помилкою вважати, що світ був колись простіший і кордони долались легше. Світ не був тоді глобалізований, міжнародного права практично не існувало, а релігійна ворожнеча й ксенофобія були смертельно небезпечні для подорожуючих. А над місією єзуїтів зависла загроза ліквідації через те, що орден лише номінально підпорядковувався Ватикану. Очевидно, що Боїм мав ще й інше завдання, бо, скориставшись вимушеною затримкою у Венеції, розсилає по всіх університетах листи, в яких просить підримати єзуїтську місію в тому вигляді, в якому вона існує: з нахилом до просвітництва. Адже єзуїти внесли в науку вагомий внесок.

У Ватикані його приймають холодно. Китай далеко, а тут свої інтриги. До того ж, єзуїтська місія псує дипломатичні стосунки з Португалією. З одного боку, Боїм виступає як речник місії, з іншого – як посланець мінського імператора. Він ходить усюди в одежі китайського вченого.

Врешті, після обрання нового папи Боїм отримує відповідь на лист – просто ввічливий лист без жодних обіцянок, і 1656 року відпливає з Лісабона. Кордони з Китаєм для нього закриті.Усі його супутники, молоді єзуїти, гинуть від хвороб. Неймовірно виснажлива подорож закінчується для Михайла Боїма в джунглях В’єтнаму: він помирає. Його друг Андрій Чжен ховає його в Богом забутому місці. Це трапилось у серпні 1659 року. Родина мінського імператора Чжу Юлана була страчена в 1662 році.Сам імператор династії, що правила майже 300 років, покінчив життя самогубством. Чимось ця історія нагадує трагічну історію родини останнього російського імператора.



В очікуванні місіонерів

Що може дати нині Захід Сходу, і що може дати Схід Заходу? Застереження Кіплінга досі не вдалось нікому спростувати. У змаганні Заходу й Сходу слід звернути увагу не на економіку, а на світоглядні відмінності. Це вони визначатимуть в майбутньому долю людської цивілізації. Це тонко відчули місіонери ще в 17 столітті й намагались створити модель співіснування двох культурних систем. На жаль, вчені нині надто залежні від влади й бізнесу, щоб мати на них вплив, особливо, вчені гуманітарії. Чи вдасться їм колись створити власну місію, власну Касталію? Але завжди слід пам’ятати, що кожна місія мусить обмежуватись як зсередини, так і ззовні.

А нам не слід очікувати варварів чи то зі сходу, чи з заходу, бо ми вже самі варвари, і потребуємо місіонерів, які прийдуть на допомогу знедоленим, приниженим і навчать розчарованих бесідувати зі своєю душею.

Місія Михайла Боїма

Місія Михайла Боїма

Місія Михайла Боїма

My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх